“РЇ Р±СѓРІ максимальним ухилянтом, Р° тепер діти бавляться РјРѕС—Рј “Золотим хрестом” – боєць РЎРёР» РўСЂРћ Євген “Лев” Полонський

Євген Полонський називає себе ухилянтом. І не простим, а максимальним. Він ніколи не хотів служити в армії та ігнорував війну ще з 2014-го.

Проте 24 лютого 2022-го він змінив свою думку. І записався до одного зі столичних батальйонів тероборони, який поспіхом формувався на Троєщині, неподалік від його будинку. Він не шкодує, що зробив це, навіть після важкого поранення. І зараз знову рветься на фронт. Бо війна, мовляв, затягує. А ще треба помститися за загиблих друзів.

РЇРє це – штурмувати село РЅР° червоному джипі, що відчуваєш, коли РІ тебе стріляє СЂРѕСЃС–Р№СЃСЊРєРёР№ танк, С– РїСЂРѕ що думаєш, коли помираєш?

Реклама:

РџСЂРѕ РІСЃРµ це РјРё поговорили Р·С– старшим солдатом 112-РѕС— бригади РЎРёР» РўР Рћ Євгеном “Левом” Полонським. Далі – Р№РѕРіРѕ РїСЂСЏРјР° РјРѕРІР°.

РЇ ухилянт, прийшла РІС–Р№РЅР° – ліг спати далі

Я ухилянт з 2014-го року, ухилянт максимальний! Я вважав, що війна не в мене вдома, і ігнорував сам факт війни в Україні. Я принципово не хотів йти служити, когось захищати. Я мав інші пріоритети на життя: родина, двоє дітей, собака і морська свинка, заробіток та відпочинок. Так і жив, працював директором з продажу у великій комерційній фірмі, продавав автомобільні шини.

24 лютого 2022 СЂРѕРєСѓ РІСЃРµ змінилося, москалі прийшли РїС–Рґ РљРёС—РІ, РїРѕ суті – РґРѕ мене РґРѕРґРѕРјСѓ, тому довелося одразу брати Р·Р±СЂРѕСЋ РІ СЂСѓРєРё. 

РўРѕР№ день СЏ РґРѕР±СЂРµ пам’ятаю. Десь Рѕ 5-С–Р№ зателефонував брат, сказав, що РІС–Р№РЅР° С– РЅР° роботу можна РЅРµ йти. РЇ повернувся РЅР° інший Р±С–Рє С– ліг спати далі. Але Р·Р° РіРѕРґРёРЅСѓ дійшло СЂРѕР·СѓРјС–РЅРЅСЏ – РІС–Р№РЅР° справжня, стало страшно Р·Р° СЃС–Рј’СЋ.

Реклама:

Одразу вирішив сховати рідних. Батьків, дружину та дітей вивіз із міста. Думав, що вони пересидять все на дачі. Але це була помилка, бо дача за Броварами, звідти москалі перли на Київ.

За кілька днів там вже велися бойові дії, над дачею літали снаряди. Довелося організовувати рятувальну операцію, повертати їх назад. Ми тоді з побратимами, як дурники, поїхали в сторону російських танків з автоматами. Зараз вже розумію, що тоді дуже пощастило повернутися живими.

Р’ найперші РґРЅС– повномасштабного вторгнення бійці РЎРёР» РўСЂРћ здебільшого стояли РЅР° блокпостах та охороняли важливі РѕР±’єкти Фото надані Євгеном Полонським

У троєщинській теробороні став Левом

Сам СЏ Р· РєРёС—РІСЃСЊРєРѕС— Троєщини. Там С– РѕРїРёРЅРёРІСЃСЏ РІ теробороні, просто пішов РґРѕ РІС–Р№СЃСЊРєРѕРІРёС…, СЏРєС– стояли майже біля РјРѕРіРѕ РґРѕРјСѓ. Р—’ясувалося, що РјС–Р№ батько записався РґРѕ РўСЂРћ днем раніше, РјРё РїСЂРѕ це навіть РЅРµ знали. Рђ вже Р·С– своєю людиною РІ батальйон було легше потрапити.

Там мені придумали С– РїРѕР·РёРІРЅРёР№ – “Лев”. РЈ мене таке захворювання – апное (Сѓ людини РїС–Рґ час СЃРЅСѓ спостерігаються часті Р·СѓРїРёРЅРєРё дихання – РЈРџ), коли СЏ сплю, то гучно хроплю. Р† СЏРєРѕСЃСЊ прийшов побратим вранці, нахилився наді РјРЅРѕСЋ С– каже: “Оце ти лев!”. Так РїРѕР·РёРІРЅРёР№ С– причепився.

РўРѕРґС– РјРё вважали, що готові РґРѕ РІСЃСЊРѕРіРѕ, що будемо вести СЏРєСѓСЃСЊ партизанську РІС–Р№РЅСѓ. Але зараз вже розумієш, що РјРё були чимось схожим РЅР° якесь РћР—РЈ (організоване злочинне угруповання – РЈРџ). РњРё там РІСЃС– були далеко РЅРµ РІС–Р№СЃСЊРєРѕРІС–, було багато знервованих людей Р·С– зброєю, Р· СЏРєРёС… тільки починали створювати щось схоже РЅР° РІС–Р№СЃСЊРєРѕ. Але РІСЃС– були настроєні дуже рішуче! Р† ніхто тоді РЅРµ думав тікати чи відступати.

Ще мене тоді вразило оточення РІ батальйоні. РўРё СЃРёРґРёС€ С– С—СЃРёС€ кашу, Р° РїРѕСЂСѓС‡ сидить мільйонер, їсть таку Р¶ саму кашу, СЏРє ти, Р· таким самим автоматом, СЏРє Сѓ тебе! Вразила рівність людей. Р’СЃС– залишили СЃРІРѕС— справи С– взяли РґРѕ СЂСѓРє Р·Р±СЂРѕСЋ! Там РЅРµ було СЏРєРѕС—СЃСЊ класової нерівності – РІСЃС– були СЂС–РІРЅС–. 

Р—Р° РІС–Р№СЃСЊРєРѕРІРѕСЋ спеціальністю Євген – РІРѕРґС–Р№, але паралельно також вивчився РЅР° оператора РџР—Р Рљ

Їду штурмувати село на червоному джипі

Повоювати РІ Києві так С– РЅРµ довелося. РњС–Р№ перший Р±РѕР№РѕРІРёР№ РґРѕСЃРІС–Рґ Р±СѓРІ Р·РіРѕРґРѕРј, уже РЅР° Харківщині. Перед РІРёС—Р·РґРѕРј набирали бійців РЅР° навчання операторів РџР—Р Рљ “Ігла” та “Стінгер”. Мені, СЏРє РІРѕРґС–СЋ, треба було завезти цих людей РЅР° полігон. Там РјРё пробули десь 5 РґРЅС–РІ, С– СЏ теж вирішив опанувати РџР—Р Рљ. Рђ коли РІ березні прийшло розпорядження їхати РЅР° Харківщину, то Р· СѓСЃС–С…, хто навчався, чомусь поїхав лише СЏ.

Фактично РјРё мали прикривати РєРѕСЂРґРѕРЅ Сѓ районі СЃС–Р» РћРґРЅРѕСЂРѕР±С–РІРєР° та Баранівка, Р·Р° 6 РєРј РІС–Рґ РєРѕСЂРґРѕРЅСѓ. Це РјРё вже дізнались, коли опинилися РЅР° місці, майже РІ СЃС–СЂС–Р№ Р·РѕРЅС–. Нас їхала ціла колона, С– РЅР° РїС–Рґ’С—Р·РґС– командир каже: “Перші три машини зараз будуть заїжджати РІ село, брати Р№РѕРіРѕ штурмом”. Рђ СЏ сиджу Сѓ першій машині – червоному джипі. Р† тут така РґСѓРјРєР°: СЏ С—РґСѓ штурмувати село РЅР° червоному джипі!

Реклама:

РњРё залетіли РЅР° тому джипі РІ Баранівку, дуже “тактикульно” розосередились (цей іронічний вислів РІС–Р№СЃСЊРєРѕРІС– використовують, коли людина зображує Р· себе дуже досвідченого бійця, насправді РЅРµ маючи РґРѕСЃРІС–РґСѓ – авт.) РїРѕ селу, вибрали СЃРѕР±С– сектори. РњРё сприймали себе РїСЂСЏРј СЏРє СЏРєРёР№СЃСЊ спецназ, очікували одразу СЏРєРѕРіРѕСЃСЊ Р±РѕР№РѕРІРѕРіРѕ зіткнення. Але, РЅР° щастя, противника там РЅРµ було.

На Харківщині підрозділ Євгена прикривав кордон з Росією

На Харківщині ми пережили перші обстріли. Це був дуже важливий досвід. Коли по тобі починає щось стріляти важке, ти вже розумієш, з якої сторони в тебе це все летить, як на це реагувати, куди ховатися. Але то був і дуже лайтовий час. Прямих зіткнень з противником не було, але ми кожен день готувалися, що до нас хтось буде заходити.

До кінця літа у нас вже сформувалося сильне бажання воювати. Ми вже розуміли, що в нас щось виходить, що ми вже воїни. Нас тоді з Харківщини повернули в Київ, а ми рвалися воювати, хотіли приносити якусь користь. Для чого ми взяли до рук зброю? Щоб воювати! Хотілося скоріше воювати. І нас знову відправили на бойові.

Уже РІ РґРѕСЂРѕР·С– дізналися, що прямуємо РЅР° Донбас. Так опинилися РІ селищі Ямпіль, що Р·Р° 20 РєРј РЅР° СЃС…С–Рґ РІС–Рґ Слов’СЏРЅСЃСЊРєР°. Оскільки РІ мене вже Р±СѓРІ певний РґРѕСЃРІС–Рґ, то мене призначили командиром РіСЂСѓРїРё.

РЇ Р·С– своєю РіСЂСѓРїРѕСЋ вирушив РЅР° позиції. Р’ РґРѕСЂРѕР·С– РјРё були десь півтори РіРѕРґРёРЅРё. Навколо – страшний краєвид: розбита техніка, пошматований ліс. Дуже моторошно. Плюс РїРѕ нас постійно щось летіло – було дуже страшно. 

Важче було від того, що в мене в підпорядкуванні були люди, за яких я відповідав. Але коли дійшли до позицій, почали окопуватися, то зрозумів, що не так вже й страшно. В окопі почуваєшся спокійніше, ніж ідучи лісом.

РќР° початку 2023-РіРѕ РјРё були РІ Серебрянському лісі. РЈРјРѕРІРё там були дуже складні. Постійно йшов РґРѕС‰ або СЃРЅС–Рі – ти весь РјРѕРєСЂРёР№, земля важка. РўРё РІСЃСЋ Р·РјС–РЅСѓ чекаєш, коли тебе замінять, щоб ти РјС–Рі зняти РјРѕРєСЂРёР№ РѕРґСЏРі, щось Р·’їсти, просто відпочити.

Плюс там постійно щось прилітало, працював снайпер, кидали ВОГи (Р’РћР“-17, осколкова граната для 30-РјРј автоматичного гранатомету, РЅР° фронті часто використовують для СЃРєРёРґС–РІ Р· квадрокоптера – РЈРџ). РћРґРёРЅ Р’РћР“ залетів РїСЂСЏРјРѕ РґРѕ мене РІ РѕРєРѕРї – РІС–РЅ чудом РЅРµ розірвався. Це Р·РЅРѕРІСѓ РїСЂРѕ те, СЏРє мені щастить РЅР° РІС–Р№РЅС–. 

Найважче було вночі. Р’ цей час Р·РѕРІСЃС–Рј РїРѕ-іншому, РЅС–Р¶ вдень: більше хвилюєшся, СЏРєС–СЃСЊ РґСѓСЂРЅС– РґСѓРјРєРё РІ голову лізуть. Хлопці РЅРµ хотіли відпочивати вночі навіть С– 2–3 РіРѕРґРёРЅРё, РІСЃС– хотіли стояти РЅР° посту. РЇ СЂРѕР·СѓРјС–РІ, що якщо РІРѕРЅРё постійно будуть РІ такому стресовому стані, то С—С… надовго РЅРµ вистачить. РўРѕРјСѓ змушували С—С… трохи С– полежати, С– відпочити.

Реклама:

Танк залишив у мені майонезну банку уламків

Одного дня приїхав танк, який почав працювати саме по нашій позиції. Ми з окопу спостерігали в трубу розвідника, чи в цей час до нас ніхто не йде. Танк працював довго, доки не влучив. Влучень було два, чітко в позицію.

Перший РІРёР±СѓС… стався біля мене. РЇ РЅР° СЏРєРёР№СЃСЊ час втратив свідомість. Може, РЅР° секунд Рї’ять – десять. Мені так тоді здавалось. Це Р±СѓРІ такий РґР·РІС–РЅ, С– потім РІСЃРµ. Р’ той момент нічого РЅРµ боліло, нічого РЅРµ турбувало. Максимальна концентрація, нуль СЏРєРёС…РѕСЃСЊ РґСѓРјРѕРє. Просто СЃРёРґС–РІ, аналізував, що Р·С– РјРЅРѕСЋ, що Р· хлопцями, що треба робити.

Після РґСЂСѓРіРѕРіРѕ РІРёР±СѓС…Сѓ троє хлопців Р· моєї РіСЂСѓРїРё одразу загинули. Р РѕСЃС–СЏРЅРё побачили, що влучили, С– танк поїхав. РњРё почали надавати першу РґРѕРїРѕРјРѕРіСѓ, намагалися СЏРєРѕСЃСЊ реанімувати хлопців. РЇ Р·СЂРѕР·СѓРјС–РІ, що отримав важке поранення. Р—РІ’СЏР·РєСѓ РІ нас РЅРµ було. 

РЇ ліг РЅР° СЃРїРёРЅСѓ С– РґРёРІРёРІСЃСЏ РІ небо, РґРёРІРёРІСЃСЏ РЅР° цей понівечений ліс. РќРµ було РЅС–СЏРєРёС… більше РґСѓРјРѕРє – СЏ просто лежав, стікав РєСЂРѕРІ’СЋ Р№ очікував смерті.

РЇРєРёРјРѕСЃСЊ РґРёРІРЅРёРј чином прийшли хлопці евакуювати мене. РЇ РЅРµ очікував цього, тому Р±СѓРІ дуже щасливий. Коли мене загрузили РЅР° ноші С– потягнули, то вже було таке відчуття… Вже РїСЂРѕ смерть РЅРµ думалось взагалі. РЇ Р±СѓРІ впевнений, що РІРѕРЅРё мене витягнуть, що РІСЃРµ страшне позаду С– Р·С– РјРЅРѕСЋ РІСЃРµ Р±СѓРґРµ РґРѕР±СЂРµ.

Мені здалося, що РІСЃСЏ евакуація зайняла хвилин Рї’ять. Насправді це тривало 2–3 РіРѕРґРёРЅРё. РЇ РЅР° РїС–РІРґРѕСЂРѕР·С– втратив свідомість С– прийшов РґРѕ тями вже РІ реанімації. Мені тоді Р·РЅРѕРІСѓ дуже пощастило. Багато факторів вказували РЅР° те, що СЏ РјС–Рі померти, Р±Рѕ самотужки пересуватися РЅРµ РјС–Рі. РЈ мене були осколки РІ СѓСЃСЊРѕРјСѓ тілі, перелами РґРІРѕС… СЂСѓРє, перелами однієї РЅРѕРіРё. РЇ РІРёСЃС–РІ РЅР° волосині, С– СЏРєР±Рё просто мені РЅРµ щастило РїРѕ життю, то РІСЃРµ було Р± інакше.

В госпіталях Євген провів більше ніж місяць, але процес лікування і досі не завершений

РЈ шпиталі лікарі хотіли ампутувати мені праву СЂСѓРєСѓ, РІРѕРЅР° була сильно понівечена. Але приїхав РјС–Р№ СЂС–РґРЅРёР№ брат С– РЅРµ дозволив, наполіг, щоб лікували. Р— Донбасу мене перевезли РІ Івано-Франківськ С– вже там діставали Р· тіла уламки. Їх було дуже багато – можна, напевно, майонезну баночку назбирати. Р’РѕРЅРё постійно десь С– РґРѕСЃС– вилазять РїС–Рґ шкіру.

РћРґРЅРѕРіРѕ РґРЅСЏ РІ мене почали трошки рухатися пальці. Р† СЏ дуже здивувався, зрадів, що РІРѕРЅРё рухаються, можливо, що РЅРµ РІСЃРµ так погано, СЏРє СЏ тоді думав. 

Реабілітація була складною С– РґРѕРІРіРѕСЋ, але мені пощастило Р· реабілітологом. Р’С–РЅ мене розробляв С– змушував працювати. Р† РґРѕСЃС– пише РІ соцмережах, щоб СЏ РЅРµ опускав СЂСѓРєРё, Р° щось СЂРѕР±РёРІ. Гарний реабілітолог – це 90% успішного одужання після травми. 

Заслуга РјРѕРіРѕ реабілітолога, що мені РЅРµ дали інвалідність. РЎРєРѕСЂРѕ РІ мене повторна ВЛК – сподіваюсь, що вирішать, що Р·С– РјРЅРѕСЋ РІСЃРµ РґРѕР±СЂРµ, що СЏ можу служити. Р† тоді – Р·РЅРѕРІСѓ РІ Р±С–Р№!

Шолом Євгена прийняв на себе значну частину уламків Фото надане Євгеном Полонським

Після поранення СЏ РјС–Рі звільнитися. Але РЅРµ хочу. Для мене перебування РІ Р·РѕРЅС– Р±РѕР№РѕРІРёС… РґС–Р№ – це вже РЅС–Р±Рё СЏРє наркотик. Р† РІ багатьох так. Ніхто РЅРµ хоче піти С– просто пити десь каву РІ Києві, ходити РЅР° роботу. Це вже важко психологічно.

Рђ ще С” таке відчуття незавершеності, що ти ще РЅРµ РІСЃРµ Р·СЂРѕР±РёРІ, що РјС–Рі. Р†, безумовно, бажання помсти Р·Р° побратимів. Коли ти спілкуєшся Р· СЂС–РґРЅРёРјРё СЃРІРѕС—С… загиблих побратимів, то навіть РІ С—С…РЅС–С… очах читається: “Чому загинув РјС–Р№ чоловік / СЃРёРЅ / брат, Р° РЅРµ ти? Чому так сталося?”. РЇРє Р±Рё це РЅРµ звучало РіСЂСѓР±Рѕ, але СЏ С—С… СЂРѕР·СѓРјС–СЋ. Коли РіРёРЅРµ найрідніша людина, ти шукаєш причину, чому так, Р° РЅРµ інакше.

Реклама:

Кожен знайде себе у війську

Р—Р° епізод Р· танком СЏ отримав відзнаку головнокомандувача – “Золотий хрест”. Ця нагорода дуже важлива для мене, дуже РґРѕСЂРѕРіР°. Це така згадка РїСЂРѕ ті РїРѕРґС–С—, РїСЂРѕ тих людей, РїСЂРѕ те місце. Р С–РґРЅС– також пишаються. Діти РїРѕ черзі РЅР° піжами СЃРѕР±С– чіпляють, ходять РїРѕ квартирі – дітям дуже подобається. Але РІСЃС– кажуть, що краще Р± РЅРµ було РЅС– нагород, РЅС– РІС–Р№РЅРё, РЅС– поранення – нічого. 

РЇ РІС–СЂСЋ РІ перемогу – РІ нас інших варіантів особливо немає. Нам Сѓ Р±СѓРґСЊ-СЏРєРѕРјСѓ випадку треба перемагати. Для цього треба робити РІСЃРµ те саме, що РјРё робили перші РїС–РІ СЂРѕРєСѓ широкомасштабної РІС–Р№РЅРё. Коли люди готові були віддати Р·Р° перемогу, вибачте, останні труси.

РЈ Р—Р±СЂРѕР№РЅРёС… силах кожен може знайти себе, С…РѕС‡ ти співак, С…РѕС‡ ти айтішник, С…РѕС‡ ти кіллер. Р’СЃС– знайдуть себе. РЈ РІС–Р№СЃСЊРєСѓ С” багато професій, СЏРєС– РЅРµ РїРѕРІ’язані навіть Р·С– зброєю, але теж дуже важливі. РЇРєРёР№СЃСЊ звичайний кухар РІРёРєРѕРЅСѓС” багато важливої роботи для того, щоб люди, СЏРєС– хочуть С– можуть воювати Р·С– зброєю РІ руках, могли виконувати Р±РѕР№РѕРІС– завдання.

Зараз багато СЂРѕР·РјРѕРІ РїСЂРѕ ухилянтів. РЇ думаю, що це також частина інформаційної РІС–Р№РЅРё. РќР° РјРѕСЋ РґСѓРјРєСѓ, більшість людей наразі ставляться РґРѕ цього СЃРїРѕРєС–Р№РЅРѕ – якщо дадуть повістку, то РІРѕРЅРё підуть. Рђ ті, хто РЅРµ хочуть воювати, або давно втекли, або зробили СЃРѕР±С– СЏРєС–СЃСЊ РґРѕРІС–РґРєРё, пішли працювати РІ цирк.

Тому треба по-любому йти. Варіантів лише два: або ти сам підеш, або тебе змусять. То краще піти з чистою совістю самому.

Олексій Кашпоровський, ТРО Медіа для УП